Що варто знати про синдром дефіциту уваги та гіперактивністі
Раніше казали, що дитина не вихована, тепер це називають гіперактивність”. Але це хибне, навіть токсичне твердження. Насправді, синдром дефіциту уважності і гіперактивності не має нічого спільного з “вихованням”, є особливістю роботи мозку, піддається медикаментозному і поведінковому лікуванню та притаманний як дітям, так і дорослим.
Синдром дефіциту уважності та гіперактивності (СДУГ) це порушення розвитку нервової системи. П’яте видання Посібника з діагностики психічних захворювань (DSM-5) описує його як “постійну модель поведінки з неуважністю та/чи гіперактивністю чи імпульсивністю, що заважає роботі чи розвитку”.
Він зачіпає від 8 до 12% дітей в усьому світі. Синдром може збільшувати ймовірність інших психічних розладів та погано впливати на соціалізацію, стосунки в парі та з дітьми, навчання, кар’єру та залежні стани. У приблизно 65% СДУГ триває в дорослих, в повній або в частковій формі.
СДУГ має різноманітні прояви, і єдиної причини, що його викликає, не існує. Наразі відзначають, що куріння матері при вагітності, контакт із токсичними речовинами, мала вага при народженні, травми мозку та особливо генетична схильність можуть бути причинами появи синдрому.
СДУГ зустрічається частіше в чоловіків, ніж в жінок. З-поміж людей з таким діагнозом лише 20% жінок. Втім, у дівчат його часто не діагностують, бо в них СДУГ проявляється не як гіперактивність (яка всім “заважає”), а я тиха замріяність і зануреність в себе (що всіх влаштовує).
Синдром може мати різні прояви:
Неуважність, розсіяність, нездатність зосередитися;
Постійна рухливість, куйовдження волосся, чухання потилиці, в дітей — спроби залізти куди не можна та пересування кімнатою;
Імпульсивність, в тому числі при витрачанні грошей.
Мозок людей з дефіцитом уважності має структурні та функціональні особливості: меншу щільність сірої речовини та порушення у структурі білої речовини, меншу масу мозку, запізніле дозрівання передньої кори.
Функціональна томографія мозку людей, що мають СДУГ, показала недостатнє поєднання ділянок, що відповідають за думки у стані спокою, та ділянок, що беруть участь в контролі дій.
Активність різних частин мозку відрізняється в людей зі СДУГ та без нього: деякі ділянки гіперактивні, деякі пригальмовані.
Дофамінові прошивки мозку в людей зі СДУГ формуються із затримкою, і нейронам бракує дофамінових рецепторів та переносників цього нейромедіатору. Так звані дофамінові прошивки, чи контури — це, принаймні, три функціональні ділянки мозку, що беруть участь в прийнятті рішень, мотивації, визначенні пріоритетів, формуванні суджень, навчанні, азарті, задоволенні, передбаченні наслідків.
Синдром дефіциту уважності та гіперактивності це не “погане виховання”, а особливість дитини, яка впливає на здатність себе контролювати. Дітям із СДУГ може бути важко в школі, але не тому, що вони “дурніші за інших”, а через складнощі з увагою і потребу в підтримці з боку вчителів. СДУГ це синдром, тобто він має спектр різних проявів, і не минає, як інфекційна хвороба.
Як діагностувати СДУГ?
Діагноз може ставити психіатр, що кваліфікований в діагностиці та лікуванні СДУГ. Лікарі первинної ланки мають утримуватися від призначення лікування в разі підозри на гіперактивність та спрямувати пацієнта до психіатра.
В діагностиці слід спиратися на повний анамнез, неодноразові, тривалі спостереження за пацієнтом та співбесіди з ним та/чи батьками. Симптоми мають відповідати СДУГ, спричиняти принаймні помірні психологічні, соціальні складнощі чи впливати на навчання.
Складнощі мають бути постійними і впливати щонайменше на дві сфери життя. Протокол радить спостерігати за пацієнтом упродовж 10 тижнів, але в разі підозри на СДУГ у дітей одразу спрямувати батьків чи опікунів в групу, де навчають управляти СДУГ.
Слід бути уважним до проявів СДУГ в таких групах людей: родичі людей із СДУГ, передчасно народжені, діти та підлітки із опозиційною поведінкою чи непослухом, порушеннями настрою (тривожність, депресія), особливостями розвитку мозку (спектр аутичних порушень, тіки, порушення розвитку чи особливі складнощі в навчанні), дорослі із психічними розладами, епілепсією, залежностями, люди з набутими та вродженими травмами мозку.
Життя з діагностованим синдромом має свої переваги і недоліки:
Добре те, що батьки і згодом самі пацієнти усвідомлюють причину своїм симптомів і можуть оптимізувати умови роботи і навчання. Наприклад, усунути чинники, що відволікають, налаштувати світло і звуки, створити чіткий розклад, писати списки справ, домовитися про підтримку з боку вчителів.
Також розуміння особливостей власної уважності допоможе з вибором професії — не варто займатися тим, де миттєва втрата уваги може стати фатальною. Таким людям радять фокусуватися на своїх сильних сторонах і вчитися управляти імпульсивністю.
Погано в діагностиці СДУГ те, що таких дітей все одно стигматизують і сприймають у світлі стереотипів. Крім того, далеко не завжди йдуть на зустріч інклюзивності та оптимізації умов навчання.
Як можна лікувати синдром:
Люди, що виховують дітей із СДУГ, повинні мати добрий контакт з дитиною, встановити чіткі правила і рамки, та структурувати день дитини: має бути розклад, рутина, зрозумілі чіткі інструкції та вимоги, і передбачуваність.
Дітей зі СДУГ потрібно хвалити за найменші досягнення і успіхи. Протокол закликає пояснювати батькам, що дитина так поводиться не тому, що вони погані батьки, але їм потрібно докладати більше зусиль, бо ситуація складніша за пересічну.
Вчителі мають збудувати особливі стосунки з учнем. Наприклад, дозволяти йому більше рухатися, чи давати завдання, що потребують руху, як-от вимити дошку.
Брак уважності і гіперактивність у дітей потребують сильного залучення батьків та вчителів, а людей старшого віку — партнерів. Всі мають розуміти, що з людиною і як взаємодіяти.
Рекомендації кажуть, що медикаментозне лікування СДУГ у дітей до 5 років потрібне в разі сильного порушення поведінки, а для старших осіб — якщо оптимізація способу життя та навчання все ще залишила складнощі бодай в одній із галузей життя (навчання, стосунки). При цьому батьки чи опікуни достатньо проінформовані щодо СДУГ, а діагноз підтверджений і ретельно зроблений.
Дітям старшого віку і дорослим рекомендують також когнітивно-поведінкову терапію для покращення соціальних навичок, вирішення задач, вміння слухати, виражати та розуміти свої почуття. Це дуже важливий елемент підтримки людей зі СДУГ.
Синдром дефіциту уважності це особливість людини, в якій ані вона, ані її батьки не завинили. Цей стан можна покращити та навчитися із ним жити завдяки когнітивно-поведінковій і медикаментозній терапії, дотриманню певних правил і підтримки з боку близьких та вчителів чи колег. СДУГ жодним чином не означає неповноцінність чи низькі розумові здібності і погане виховання.
Уляна Супрун