Що треба знати дитині, яка йде до школи.

1.  Своє імя, по батькові, прізвище

2. Свій вік

3. Свою домашню адресу

4. Назву міста,  в якому проживає

5. Країну, в якій живе

6. Прізвище, імя, по батькові батьків

7. Пори року (послідовність, місяці, основні прикмети кожної пори року, загадки і вірші про при року)

8. Домашніх тварин та їх дитинчат

9. Диких тварин наших лісів, жарких країн, півночі, їх повадки

10. Транспорт - наземний, водний, повітряний

11. Розрізняти одяг, взуття та головні убори

12. Зимуючих та перелітних птахів; овочі, фрукти, ягоди

13. Знати і вміти розповідати народні казки

14. Розрізняти і правильно називати геометричні фігури:коло, квадрат, прямокутник, трикутник, овал

15. Вільно орієнтуватися в просторі і на аркуші паперу

16. Вміти повно і послідовно переказувати прослухану або прочитану розповідь, скласти розповідь по картинці

17. Запам'ятати  і назвати  6 -10 предметів, картинок, слів

18. Розрізняти приголосні і голосні звуки

19. Розділяти слова на склади за допомогою ударів, кроків, за кількістю голосних звуків

20. Користуватися арифметичними знаками дій

21. Розділити коло, квадрат на 2 і 4 частини

22. Складати з трикутників. чотирикутників фігури більшого розміру

 У всьому світі 4 травня відзначається Міжнародний день протидії булінгу.

Булінг – це форма насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок, дезінформації, псування особистих речей, фізичній розправі тощо. Це явище може мати різні форми та проявлятися у різних ситуаціях.

Булінг може бути:

• Фізичний – штовхання, бійки, підніжки, нанесення тілесних ушкоджень тощо.
• Економічний – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.
• Психологічний – поширення образливих чуток, ігнорування, погрози, жарти, шантаж тощо.
• Сексуальний – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомка відео у переодягальнях, сексуальні погрози, поширення образливих чуток тощо.
• Кібербулінг – приниження за допомогою інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, інтернету тощо (пересилка неоднозначних фото, обзивання телефоном, зйомка на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу, цькування через соціальні мережі).

Причинами дискримінаційного ставлення є такими ж, як і у дорослих, а саме: мова, стать, національність і раса, зовнішній вигляд, можливість навчання та розвитку, наявність захворювань. Найстрашніше, що дискримінація може проявлятися як з боку дорослих, так і від самих дітей. Важливим є те, що подібне явище в дитячому віці сприймається трагічніше і болючіше, і може стати причиною психологічної травми.

Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування — це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася — це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били, викладали в соцмережі непристойні чи «відфотошоплені» знімки дитини — потрібно негайно діяти.

Для виключення подібного явища і його наслідків, потрібно постійно підтримувати контакт з дитиною, його вчителями та вихователями, в деяких випадках буде корисно спілкуватися з батьками його друзів. Потрібно брати участь у вихованні дітей і прищеплювати їм традиційні норми моралі і благочестя.

Емоційна стійкість у дітей

Розвивати емоційну стійкість у дітей – це довготривалий процес, який включає кілька ключових етапів:

1. Формування безпечного середовища

Дитина повинна відчувати підтримку та прийняття з боку батьків.

Важливо створити атмосферу довіри, де дитина не боїться говорити про свої переживання.

Демонструвати власну емоційну стійкість – якщо батьки контролюють свої емоції, дитина наслідує цей приклад.

2. Навчання розпізнаванню емоцій

Вчіть дитину розуміти та називати свої емоції: "Ти зараз злишся? Що тебе засмутило?"

Користуйтеся "емоційним термометром" – допоможіть дитині оцінювати рівень своїх емоцій від 1 до 10.

Грайте в ігри, що допомагають усвідомлювати емоції, наприклад, малювання настрою або історії про почуття.

3. Розвиток навичок саморегуляції

Навчайте дитину технік дихання ("Вдихни глибоко, затримай, видихни повільно").

Використовуйте "тайм-аут" не як покарання, а як можливість заспокоїтися.

Показуйте методи переключення уваги – малювання, музика, прогулянки.

4. Створення позитивного мислення

Навчіть дитину бачити не тільки проблеми, а й можливості – після невдачі запитайте: "Що ти дізнався? Як можна зробити краще?"

Практикуйте техніку "3 хороші речі за день" – щодня перед сном згадувати три позитивні моменти.

Допомагайте дитині розуміти, що помилки – це нормально і вони ведуть до зростання.

5. Підтримка незалежності та самостійності

Дозволяйте дитині приймати рішення відповідно до віку.

Давайте відповідальність – навіть маленькі завдання, які вона може виконати сама.

Допомагайте справлятися з труднощами, але не вирішуйте все за неї.

6. Розвиток соціальних навичок

Вчіть дитину висловлювати свої потреби та емоції без агресії.

Допомагайте вирішувати конфлікти мирним шляхом.

Навчайте емпатії – обговорюйте ситуації, коли інші люди можуть почуватися засмученими або щасливими.

7. Фізична активність та здоровий режим

Рух допомагає знижувати рівень стресу, тому важливо заохочувати фізичну активність.

Слідкуйте за сном – втомлена дитина більш схильна до емоційних зривів.

Збалансоване харчування також впливає на емоційний стан.

8. Підтримка у важкі моменти

Допомагайте дитині пережити стрес, будучи поруч.

Говоріть про те, що всі люди іноді почуваються засмученими чи злими, і це нормально.

Показуйте, як долати труднощі, а не уникати їх.

Емоційна стійкість – це не вроджена якість, а навичка, яку можна розвивати щодня!

 

 

13 січня –  Всесвітній день боротьби з депресією

Депресія — це не просто поганий настрій чи втома, це серйозний стан, який може торкнутися кожного. 

Зараз, у часи викликів та змін, підтримка ментального здоров’я стає надзвичайно важливою.

💡 Чому важливо говорити про депресію?

Визнати проблему — перший крок до її вирішення. Депресія не обирає за віком, статтю чи обставинами. 

Але є хороша новина: сучасні підходи до психологічної допомоги роблять можливим повернення до життя, сповненого радості та сил.

🌟 Як допомогти собі чи близьким?

1️⃣ Не ігноруйте свої почуття — важливо дати собі час і простір для відновлення.

2️⃣ Спілкуйтеся — розмова з близькими чи фахівцем може стати ключовим кроком.

3️⃣ Звертайтеся до перевірених ресурсів допомоги.