Ці ознаки в поведінці дитини показують, чого їй не вистачає від батьків
Постійно ходить за вами й не дає особистого простору
не вистачає відчуття безпеки та стабільного контакту
Що робити:
Регулярно ініціюйте контакт самі: обійми, розмови, спільні ритуали.
Краще коротко, але регулярно, ніж “раз на тиждень і надовго”
Часто перебиває, кричить, привертає увагу будь-яким способом
дефіцит включеної уваги
Що робити:
Виділіть щодня 15–30 хвилин, коли дитина — у центрі вашої уваги.
Без телефону, паралельних справ і поспіху.
Не хоче гратися сама, постійно кличе дорослого
не вистачає впевненості у собі або є страх “бути непоміченою”
Що робити:
Спочатку пограйте разом, а потім м’яко відходьте.
Підкреслюйте: «Я поруч, навіть якщо не граюся».
Часто ниє, каже: “Я гірший/гірша за інших”
дефіцит підтримки та прийняття
Що робити:
Підтверджуйте почуття, а не знецінюйте їх.
Менше порівнянь — більше фраз: «Я бачу, як тобі зараз непросто».
Злиться, б’є, різко реагує на заборони
не вистачає допомоги з емоційною регуляцією
Що робити:
Називайте емоції дитини словами.
Допомагайте знайти безпечний спосіб прожити злість, а не карайте за неї.
Висновок:
Діти не маніпулюють — вони сигналять.
І якщо ми читаємо ці сигнали вчасно,
поведінка змінюється без крику й тиску
